Мені належить

Як часто ви роздратовуєтеся? Ми легко заводимося, ображаємося на несправедливість і вимагаємо того, що, як нам здається, «нам належить». Але саме це роздратування непомітно краде наш мир і Божі благословення.

У цьому посланні пастор Андрій Поліщук розбирає три біблійні історії про людей, які розучилися бути вдячними. Чому ізраїльтяни нарікали на манну небесну, згадуючи єгипетські огірки? Чому старший син образився на батька через прощеного брата? І як Божа щедрість до інших може оголити заздрість у нашому власному серці?

Ви дізнаєтеся, як не стати «бездоганним, але ображеним» християнином і чому нам життєво необхідно будувати «інфраструктуру пам’яті».

Ключові думки:

«Коли ми живемо всередині дива щодня, ми до нього звикаємо й починаємо нарікати. Ми не помічаємо Божого забезпечення, згадуючи єгипетські огірки».

«Не дозволяй заздрості зіпсувати твоє серце, коли Бог зі Своєї милості благословляє когось іншого. Радій за інших, щоб твоє невдоволення не відправило тебе в кінець черги».

«Старший брат нікуди не йшов, але жив зі спотвореним серцем. Ми можемо жити в повноті Божої спадщини й при цьому почуватися бідними слугами на зарплаті».

«Створюй для себе "інфраструктуру пам’яті". Роби зарубки і пам’ятники, щоб не забути, як Бог вивів тебе з твоєї пустелі та які чудеса зробив».